Виставка “Чернігівський історичний музей імені В.В. Тарновського. Сторінки історії”

Чернігівський історичний музей ім. В.В. Тарновського пройшов складний шлях від створення у невеликому провінційному місті окремих музеїв до їхнього об’єднання в один потужний науковий заклад, яким сьогодні є Чернігівський історичний музей імені В.В. Тарновського, що 26 листопада 2021 року відзначив 125 років від часу заснування. На цьому шляху було:

і офіційне відкриття 14 (26 за новим стилем) листопада 1896 р. першого загальнодоступного музею в Чернігові, яким став Музей Чернігівської губернської вченої архівної комісії на розі Бульварної (нині Преображенської) та Гончої вулиць;

і відкриття для відвідувачів у квітні 1902 р. на околиці, а фактично за містом, єдиного в Російській імперії Музею українських старожитностей, що постав завдяки щедрому дарунку українського громадського і культурного діяча В.В. Тарновського, який зібрав унікальну колекцію українських старожитностей і заповів її Чернігову, та сміливості депутатів губернського земства прийняти цей дарунок;

і проведення у серпні 1908 р. в Чернігові ХІV Археологічного з’їзду, який значно змінив музейний ландшафт Чернігова. Підготовка до з’їзду стимулювала створення церковно-історичного музею – Єпархіального сховища старожитностей (древлєхранилища), для якого виділили кімнату в Чернігівській духовній семінарії, а експонати, що були зібрані на виставку з’їзду і залишені їхніми власниками місту – організатору форуму, доєднали до Музею архівної комісії, який став називатися Чернігівський з’єднаний музей міський і вченої архівної комісії, в пам’ять 1000-літття літописного існування м. Чернігова;

і буремні 1919-й та початок 1920-х років, коли попри все чернігівські музеї вижили, збереглися, ба, більше: у липні 1919 р. в будинку Милорадовичів запрацював Музей поміщицького побуту і мистецтв, а 1 травня 1923 р. – Етнографічний музей, або Музей селянського побуту, який відкрили в будинку Гортинського, на першому поверсі якого розмістився Музей культів (колишнє Єпархіальне давньосховище);

і об’єднання в 1923 р. де-юре п’яти музеїв у Чернігівський державний музей, і надання в 1925 р. музеєві приміщення колишнього Дворянського і селянського банку (нині будівлю займає Чернігівська обласна універсальна наукова бібліотека ім. В.Г. Короленка), де всі його музеї-відділи об єдналися де-факто і 26 березня 1926 р. відкрили перші експозиції, а ім’я В.В. Тарновського зникло з його назви.

З того часу змінювалася назва музею, місце його розташування, втрачалися і примножувалися колекції, урізноманітнювалися форми і методи наукової та освітньої роботи, створювалися нові відділи, які згодом почасти ставали окремішніми установами, чи, як Музей народного декоративного мистецтва Чернігівщини, втрачали приміщення і зникали з музейної мапи Чернігова; у 1970-і роки музей перестав бути державним, а у 1991 р. йому повернули ім’я В.В. Тарновського.

Сьогодні Чернігівський обласний історичний музей ім. В.В. Тарновського досліджує і оприлюднює чернігівський вимір історії України та власної історії, розкриває її невідомі сторінки і постаті, збирає, зберігає і популяризує культурну спадщину народу України, започатковує нові виставкові та освітні проекти. Про це – пропонована виставка.

Учений секретар Людмила Линюк