Енколпіон

Енколпіон (гр. ἐγ-κόλπιο) у значенні хрест-релікварій вперше згадується у 811 році у листі грецького патріарха Никифора до папи Лева ІІІ. Патріарх серед іншого посилає до Рима золотий енколпіон із реліквією Святого Хреста. На Русі хрести-складні носили представники церковної та світської влади, ченці, паломники до святих місць. Грецький за походженням термін перекладається «на грудях» і відображає способи носіння хреста, серед яких основним вважалося – поверх одягу. Матеріал, який використовували на Русі для виготовлення енколпіонів – метал, переважно сплав на основі міді, на відміну від натільних хрестиків, які робили з металу, каменю, кістки, дерева. Давньоруські вироби вкривалися позолотою, прикрашалися емалями, черню, інкрустацією сріблом, але все це в рамках серійного мідного лиття.

На території давньої Руської держави перші релікварії з’являються у Х столітті, вірогідно вони були завезені паломниками або представниками князівської дружини. У ХІ – першій половині ХІІІ століть відбувається розквіт використання хрестів-складнів, основна маса яких виготовлялася у Середньому Подніпров’ї.

У зібранні Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського зберігаються 40 енколпіонів, з яких 21 із колекції Василя Тарновського (до початку Другої світової війни ця колекція нараховувала 53 предмети).

Людмила Сита. Хрести-енколпіони в археологічному зібранні Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського. Каталог // Скарбниця української культури. – 2019. – Випуск 20. – С. 3–16.

#музею_Тарновського_125років

#колекції_Чернігівського_історичного_музею_імені_Василя_Тарновського