Стародруки-ювіляри. 350 років «Лютні Аполлоновій» архієпископа Лазаря Барановича

В колекції стародруків Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського зберігається збірка поезій чернігівського архієпископа Лазаря Барановича «Лютня Аполлонова» (Інв. № Ал-1071) видана в 1671 році в друкарні Києво-Печерської Лаври.
Архієпископ Лазар протягом 35 років очолював древню Чернігівську кафедру (1657-1693 рр.). Достовірних даних про його походження та дитячі роки немає. Народився він близько 1620 року. Іоаникій Галятовський, архімандрит Єлецького монастиря писав про архієпископа, що він вчився з малих літ мудрості в навчальних закладах Вільна, Києва, Каліша . З 1642 року він викладав у Києво-Могилянській колегії та був урізних церквах проповідником. В 1650 році став ректором колегії та ігуменом Києво-Братського в честь Богоявлення чоловічого монастиря. Згодом також був ігуменом київського Кирилівського монастиря, Куп’ятицького Введенського і Дятеловецького монастирів (обидва в Білорусі). В 1657 році Лазар Баранович був обраний єпископом Чернігівським та Новгород-Сіверським та 8 березня був висвячений в місті Ясси .
Архіпастир був однією з центральних постатей у суспільно-культурному житті України другої половини XVII ст., активним церковним та політичним діячем, дбайливим духовним отцем своєї пастви. Козацький літописець Самойло Величко дає наступну характеристику Лазарю Барановичу: «Був він милостивий пастор і щедротливий для бідних, щедрий податель, дбалий майстер та невсипущий будівничий для реставрації зруйнованих церков та монастирів за свій кошт». Літописець називає чернігівського архієрея «премудрим і боговгодним мужем».
Владика Лазар приклав чимало зусиль задля покращення культурно-освітнього стану Чернігова зокрема та України в цілому. Завдячуючи його невтомній праці Чернігів в XVII–XVIII ст. здобув славу одного з значних культурно-просвітницьких центрів України. Архієпископ відкрив друкарню, запрошував у місто обдарованих проповідників, письменників та митців. Перу самого архіпастиря належать різноманітні проповіді, полеміко-богословські та поетичні твори.
Найвідомішою та найвидатнішою поетичною збіркою архієпископа Лазаря є «Лютня Аполлонова» написана польською мовою. Повна оригінальна назва «Lutnia Apollinowa każdey sprawie gotowa» (Лютня Аполлонова, готова для будь-якого предмета). Образ лютні виступає в збірці як знаряддя прославлення Бога, а Аполлон символізує поетичну творчість.

Книга складається більш ніж з тисячі віршів різної тематики. Вона починається віршами на царський герб та двома віршами-зверненнями до читача. Автор просить не судити його творчість надто прискіпливо з огляду на несприятливу для поетичної творчості суспільно-політичну атмосферу:

«Że to czas był niespokojny,
I wiersz moj czyni niestrojny»

«Той час був неспокійним,
І це зробило мій вірш нестройним»

Комплекс віршів поділяється на певні цикли. Близько п’ятисот з них присвячені богословській тематиці (про Христа, Божу Матір, ангелів та святих, таїнства Церкви, Страшний суд), інші являють собою роздуми морального характеру (про чесноти та гріхи, підготовку до смерті), чимало віршів присвячено природничій темі (про космос, природу, пори року, небесні тіла та інше). Архієпископ Лазар також висвітлює сучасні йому буремні події (братовбивчі чвари, небезпеку турецького поневолення, тощо). Збірник містить епітафії митрополиту Петру (Могилі), київському воєводі Адаму Киселю та іншим відомим особам.
Вірші чернігівського архіпастиря побудовані за принципом барокової поетики. Він часто використовує метафори, порівняння, алегорії, звертається до символічних образів. «Лютня Аполлонова» вийшла в світ у 1671 році. Оскільки на той час архієпископ Лазар ще не відкрив власну типографію збірник був надрукований в Києво-Печерській Лаврі.
Архімандритом монастиря в цей час був Інокентій Ґізель, який також плідно трудився на ниві православного просвітництва. Архієпископ Лазар та архімандрит Інокентій протягом довгого часу підтримували тісні дружні стосунки, вели листування. Вони обидва були випускниками Київського колегіуму, потім викладали в ньому та були його ректорами, обидва були поставлені на високі церковні посади.
Незадовго до видання «Лютні Аполлонової» близько 1670 року лаврська типографія придбала «нову польську друкарню», тобто комплект латинських та польських шрифтів та відновила видавництво польськомовних творів. Так в 1670 році в Лаврі була надрукована книга архієпископа Лазаря Барановича польською мовою «Apollo chrześciański opiewa żywoty świętych» (Християнський Аполлон оспівує житія святих).
Поетична збірка «Лютня Аполлонова» з колекції стародруків Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського представлена в другому залі виставки «Чернігів на зрізі століть». Свого часу вона належала брянському купцю Якову Нікітіну, про що свідчить надпис XVIII ст. на форзаці книги. Сторінки збірки прикрашені рамками із складаних прикрас. Оправа XVII–ХІХ ст. – картон, обтягнений шкірою з тисненням. Розмір книги 18,8х14,7 см. Раніше зберігалась в бібліотеці Чернігівської духовної семінарії.

Науковий співробітник музею,
кандидат богослов’я Мирослав Май-Борода