Шпилькові револьвери Лефоше

Євген Населевець – старший науковий співробітник

Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського

Шпилькові револьвери Лефоше у зібранні

Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського 

Після того, як ударно-капсульні замки зробили можливим появу в 30-х роках ХІХ ст. та розповсюдження револьверів, необхідно було здійснити низку вдосконалень цього виду зброї. Зокрема, треба було досягти необхідної обтюрації (упередження витоку порохових газів з казенної частини в момент пострілу), при цьому не надто ускладнюючи механізм казенної частини1. У 1836 році француз Казимир Лефоше винайшов шпильковий набій, який на той час мав картонну гільзу. Назву «шпильковий» набій отримав тому, що мав шпильку, один кінець якої знаходився перед ударним складом капсуля, вміщеного всередині гільзи, а інший виходив назовні через отвір у бічній стінці гільзи біля дна. У 1846 році Лефоше випустив бундельревольвер під шпильковий набій, використавши систему капсульного бундельревольвера бельгійця Марієтта2. У 1851 році на виставці в Лондоні шпильковий набій був представлений разом з бундельревольвером, де ці винаходи викликали велику зацікавленість.

У 1852 році Казимир Лефоше помирає і справу продовжує його син Ежен, який у 1853 році створив револьвер під шпильковий набій з металевою гільзою – так звана військова модель. Набої вставлялися в барабан таким чином, що кінці шпильок стирчали в різні боки у напрямку від центра барабана, при повороті якого курок бив зверху по шпильці, що передавала удар капсулю. Ця модель мала багато спільного з капсульним револьвером Марієтта, який, у свою чергу, був подібний до капсульного Кольта3. Він мав ударно-спусковий механізм подвійної дії, винайдений французом Шене та запатентований у 1853 році. У 1855 році револьвер Лефоше був прийнятий на озброєння французької армії, а у 1858 році – італійської.

В цей час вже 15 років випускалися капсульні револьвери Кольта, і хоча револьвери Лефоше програвали їм у міцності конструкції, натомість мали низку значних перваг:

  1. Використовували унітарні набої Казимира Лефоше, які були дешеві у виробництві, легко заряджалися навіть у темряві, не боялися вологи.
  2. Ударно-спусковий механізм подвійної дії Шене дозволяв вести більш прицільну стрільбу, бо натискання на спусковий гачок стало плавним.
  3. Висока скорострільність у порівнянні з іншими моделями.

Ці та низка інших переваг зробили револьвери Лефоше відомими на увесь світ. Невдовзі після появи перших зразків з’являються і більш досконалі моделі. Деякі типи револьверів Лефоше отримали розповсюдження і в Російській імперії, де офіцерам дозволяли за власний кошт обзаводитися стрілецькою зброєю (пістолетами і револьверами) іноземного виробництва4. Офіційні поставки з-за кордону почалися у 60-х роках ХІХ ст. для переозброєння нижніх чинів Жандармського корпусу. У Лефоше було замовлено 4500 револьверів, у бельгійського фабриканта Таннера – 1600. Ще 1000 штук було виготовлено на Сестрорецькому заводі, 500 – на Тульському. Хоча загалом військові без особливого ентузіазму сприйняли шпилькові револьвери, його цивільні моделі користувалися надзвичайною популярністю. Французькі револьвери стали зразками для наслідування, подібні моделі випускали в Австро-Угорщині, Німеччині, Іспанії, Англії, але найбільше – в Бельгії. Зброя бельгійських заводів настільки поширилася в світі, що систему Лефоше нерідко вважали бельгійською.

У 60-х – 70-х роках ХІХ ст. остаточно складаються певні особливі риси револьверів Лефоше. Ствол – 8-гранний або циліндричний з гранованою казенною частиною, що нагвинчується своїм приливом на вісь барабана, який жорстко з’єднаний з корпусом. В каналі прилива розміщено шомпол-екстрактор. Нижнім кінцем прилив за допомогою гвинта поєднується з корпусом. Поверхня барабана без долів, зарядні дверцята з пружинною заскочкою відкриваються догори. Револьвери малих калібрів зберігали всі вищезгадані ознаки, але мали складні спуски без спускової скоби5.

Однак шпилькові револьвери Лефоше мали і низку недоліків: існував ризик штовхнуть виступаючу назовні шпильку, порохові гази через недосконалу обтюрацію інколи проривалися через казенник в обличчя стрільцю, гільзи було важко виймати, особливо коли їх роздувало6. Отже одержавши перемогу над голчастими системами Дрейзе та капсульними револьверами, шпилькові, у свою чергу, мали поступитися системам центрального запалення, що з’явилися наприкінці 60-х років ХІХ ст. Однак поширення револьверів центрального бою не зупинило випуск шпилькових револьверів. Однією з причин цього було гарно налагоджене виробництво та невисока ціна, тому ці револьвери продовжували вдосконалюватися, запозичуючи елементи револьверів центрального бою, навіть можливість використовувати набої центрального запалення7. З’явилися моделі з барабаном від 12 до 30 набоїв. Цікавий епізод знаходимо у А.П. Чехова в оповіданні «Месник», написаному 1887 року. Він яскраво ілюструє ставлення до револьверів шпилькових та центрального бою в цей час:

«Приказчик магазина – подвижная, французистая фигурка с брюшком и в белом жилете – раскладывал перед ним револьверы и, почтительно улыбаясь, шаркая ножками, говорил:

– Я советовал бы вам, мсье, взять вот этот прекрасный револьвер. Система Смит и Вессон. Последнее слово огнестрельной науки. Тройного действия, с экстрактором, бьет на шестьсот шагов, центрального боя. Обращаю, мсье, ваше внимание на чистоту отделки. Самая модная система, мсье… Ежедневно продаем по десятку для разбойников, волков и любовников. Очень верный и сильный бой, бьет на большой дистанции и убивает навылет жену и любовника. Что касается самоубийц, то, мсье, я не знаю лучшей системы…

Приказчик поднимал и опускал курки, дышал на стволы, прицеливался и делал вид, что задыхается от восторга. Глядя на его восхищенное лицо, можно было подумать, что сам он охотно пустил бы себе пулю в лоб, если бы только обладал револьвером такой прекрасной системы, как Смит и Вессон.

– Какая цена? – спросил Сигаев.

– Сорок пять рублей, мсье.

– Гм!.. Для меня это дорого!

– В таком случае, мсье, я предложу вам другой системы, подешевле. Вот, не угодно ли посмотреть? Выбор у нас громадный, на разные цены… Например, этот револьвер системы Лефоше стоит только восемнадцать рублей, но… (приказчик презрительно поморщился) но, мсье, эта система уже устарела. Ее покупают теперь только умственные пролетарии и психопатки. Застрелиться или убить жену из Лефоше считается теперь знаком дурного тона. Хороший тон признает только Смит и Вессон»8.

Хоча револьвери Лефоше вже давно стали надбанням історії, але і тепер діють клуби шанувальників шпилькових револьверів, тисячі їх зберігається у різноманітних колекціях.

В колекції вогнепальної зброї Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського наявні 3 револьвери системи Лефоше:

  1. Інв. № И-5766.

60-і – 80-і роки ХІХ ст. Бельгія, Льєж. Фірма «Август Франкотт».

Ствол 8-гранний, прилив ствола приєднаний до рами гвинтом. Корпус розбірний. Курок з упереджувальним взводом. Барабан на 6 набоїв, наявний кільцеподібний щиток для захисту шпильок, зарядні дверцята відкриваються догори. На казенній частині – прорізний приціл, мушка висока. Рама, ствол та барабан оздоблені

рослинним орнаментом у стилі рококо. Щічки руків’я – з кістки. Знизу на руків’ї – кільце для запобіжного ремінця. Позначений написом «E.LEFAUCHEUX IN UR BREVETE» та клеймами м. Льєж і фірми-виробника.

22 х 9,3 см, калібр 11 мм.

Надійшов у 1957 р.

  1. Інв. № И-2874.

70-і – 90-і роки ХІХ ст. Бельгія, м. Льєж.

Ствол 8-гранний, з мушкою. Прилив ствола приєднаний до рами гвинтом. Праворуч у приливі розміщений екстрактор. Барабан на 6 набоїв, наявний кільцеподібний щиток для захисту шпильок, зарядні дверцята відкриваються догори. Спуск складний, без спускової скоби. Щічки руків’я – дерев’яні. Позначений клеймом м. Льєж.

18 х 8 см, калібр 7 мм.

Надійшов у 1925 р.

  1. Інв. № И-2887.

70-і – 90-і роки ХІХ ст. Бельгія, м. Льєж.

Ствол 8-гранний, з мушкою. Прилив ствола приєднаний до рами гвинтом. Барабан на 6 набоїв, наявний кільцеподібний щиток для захисту шпильок. Спуск складний, без спускової скоби. Щічки руків’я – дерев’яні. Позначений клеймом м. Льєж.

17,8 х 8,1 см, калібр 7,3 мм.

Надійшов у 1935 р.

____________________________________________________

1 1000 образцов стрелкового оружия /Под общ. ред. Д. Миллера. – Смоленск, 2004. – С. 96.

2 Жук А.Б. Револьверы и пистолеты. – М., 1983. – С. 52.

3 Там же.

4 Пистолеты и револьверы. Энциклопедия техники. – Вып. 1. – М., 1993. – С. 22.

5 Жук А.Б. Указ. соч. – С. 53.

6 Пистолеты и револьверы. Энциклопедия техники. – Вып. 1. – С. 24.

7 Жук А.Б. Указ. соч. – С. 52.

8 Чехов А.П. Мститель //Чехов А.П. Рассказы и повести. – М., 1984. – С. 196–197.

“Скарбниця української культури”. – Випуск 14. – с. 75–77.