Казани із Запорозької Січі

У 1887 році Дмитро Яворницький гостював у Качанівці. Оглянувши колекцію української старовини він звернув увагу на відсутність у ній «того добра, яке залишилося в різних місцях колишнього Запорожжя». Він запропонував Василю Тарновському «поїхати на пороги Дніпра, побувати на місцях, де були Запорозькі Січі, заглянути в старі запорозькі церкви, в панські або міщанські будинки, або ж у деякі над порожні селянські хати, побудовані на старих запорозьких селищах. Василь Васильович одразу ж захопився тим».

В.В. Тарновський взяв на себе всі фінансові питання подорожі. Попри чвари, які час од часу виникали між ним і Д.І. Яворницьким, які той надто ретельно описав у своєму нарисі «В.В. Тарновський», благодійник надав фінансову допомогу у розмірі 1000 рублів історику для друку його першої великої монографії «Запорожжя в залишках старовини і переказах народу». Це була третина загальної вартості видання. У передмові автор подякував Тарновському (правда цю частину передмови викреслив!): «Издание с таким количеством иллюстраций повлекло за собой немало расходов, и если оно явилось в несколько более, чем обыкновенном виде, то автор обязан этим просвещенному содействию известного южнорусского собирателя древностей, Василия Васильевича Тарновского, которому и приносит свою живейшую и искреннюю благодарность.» Крім того, В.В. Тарновський допоміг вирішити питання із зняттям арешту, накладеного на книгу, що була вже у друкарні.

Із подорожі Василь Тарновський привіз поповнення своїй колекції. Серед запорозької старовини були побутові речі, зібрані на Великому Лузі, які і сьогодні зберігаються у Чернігівському історичному музеї імені В.В. Тарновського:

«Ой сів пугач на могилі, гей як пугу тай пугу!

Ой, повертайтесь запорожці, до Великого-лугу!

Ой які швидче повернутись мали,

то ті в Лузі зимували!

А де які гаючись не дбали, то ті в степу загибали».

#музею_Тарновського_125років

#колекції_Чернігівського_історичного_музею_імені_Василя_Тарновського

Залишити відповідь