“Канонник” 1746 року

В колекції стародруків Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського зберігається богослужбова книга для домашнього молитвослівя «Канонник»  (Інв. № Ал-1529) видана в 1746 році в друкарні Чернігівського Троїцько-Іллінського монастиря.

Назва книги походить від канонів (духовних гімнів в основі яких лежать біблійні пісні), що розміщуються в ній відповідно до тижневого кола богослужінь. В канонах співставляються старозавітні пророцтва й прообрази з відповідними подіями новозавітної історії. В них можуть оспівуватися Ісус Христос, Богородиця або ж вони можуть бути присвячені тому чи іншому святому. Загалом в книзі міститься щоденне молитовне правило православного християнина.

Стародрук з колекції музею належав родичам нашого відомого земляка лікаря-епідеміолога Опанаса Шафонського, а саме чоловіку його двоюрідної сестри. Відомостей про самого власника книги, нажаль, дуже мало. Народився він в 1752 році, можливо його звали Михайло або Федір. Таке припущення ґрунтується на записі в молитовнику: «… 29 д[1]. жены моей патрон а мой сентября 20 д. родился же 1752 года …». В цей день святкується пам’ять мучеників Михаїла князя Чернігівського і боярина його Федора.

З записів також можна дізнатись, що власник книги жив у селі Спаське[2]. На це він вказує згадуючи смерть своєї тещі: «1794 года декабря 16 числа теща моя Пелагія Ивановна дочь Пинская[3] вышеписанной Шафонской[4] родная сестра умре. Погребенна на кладбище при селе Спаском где она в моем доме жительствовала».

Стародрук містить  в собі чимало записів, що стосуються важливих для родини дат, як-то одруження, народження дітей, їх хрестини, тощо. Послідовність їх розміщення в книзі не завжди співпадає з хронологією подій.

Чимало записів розкривають інтерес власника молитовника до природних явищ. Залишились детальні записи про перший  сніг 1803 року, що випав 2 жовтня на світанку та розтаяв через 2 години, про веселку, яка «видима была по утру при восходе солнца в часу 6-м … стоящая на западе солнечном».

Зокрема ним було зроблено помітку про землетрус в Києві у 1802 році. Сейсмічну активність Києва визначає осередок в горах Вранча (Румунія). Там 14 жовтня 1802 року стався найбільший з коли-небудь зареєстрованих в Румунії землетрусів (8 балів за шкалою Ріхтера). Багато румунських міст зазнали значних руйнувань. Підземні поштовхи силою 5-6 балів дійшли й  до Києва. Власник книги залишив свій спогад про це в «Каноннику»: «1802 года октября 14 числа с полдня в 1-ом часу было землетрясение в Киеве не более как минут три так велико что естлиб более тобы и дома поразваливалися».

За станом книги видно, що власник нею часто користувався. Невеликий формат книги дозволяв її брати з собою в поїздки та завжди мати при собі.  Вочевидь книга передавалася у спадок. В ній залишились записи іншим почерком вже середини ХІХ століття.

«Канонник» прикрашений заставками та однотипними ініціалами, гравюрами ксилографів, що підписували свої гравюри таким чином – Георгій, Влас, В:Р, Гр. Титульний лист книги відсутній. В кінці книги частково зберігся місяцеслов[5].

Оправа XVIII ст. – дошки, обтягнені шкірою з тисненням. Застібок немає. Розмір книги 12,5х7,5 см.

Науковий співробітник музею,
кандидат богослов’я Мирослав Май-Борода

[1] Тут і далі дати за старим стилем.

[2] Колишній Сосницький район.

[3] Дівоче прізвище Пінська.

[4] Агафія Іванівна Шафонська, мати Опанаса Филимоновича. Попередній запис в книзі вказує дату її смерті – «1789 года априля 12 числа».

[5]  Церковний календар із зазначенням днів пам’яті святих.