День народження історичного музею!

26 листопада 2018 р. виповнилося 122 роки з часу заснування Чернігівського історичного музею ім. В.В. Тарновського. Для музею вже стало доброю традицією відзначати свій День народження, запрошуючи співробітників, які у різні роки працювали в музеї, колег-музейників, колег по галузі культури і освіти, краєзнавців, давніх і нових друзів музею, взагалі всіх, кого цікавить історія й культура України.

Цього року музейна зустріч відбулася 27 листопада, у день – також знаковий для музею: 27 листопада 1991 р. Кабінет Міністрів України ухвалив розпорядження про надання музеєві імені В.В.  Тарновського.

Особливий для музею і нинішній рік, адже 1 квітня (20 березня за старим стилем) 2018 року виповнилося 180 років відтоді як у с. Антонівка, тепер Варвинського району Чернігівської області, народився Василь Васильович Тарновський-молодший.

Чернігівський історичний музей звернувся з проханням до Верховної Ради України включити до переліку ювілейних дат 2018 року 180-річчя від дня народження відомого українського громадського і культурного діяча В.В. Тарновського (1838–1899), який так багато зробив для України. Він врятував для науки Княжу Гору, взяв участь в обох київських археологічних з’їздах, у спорудженні в Ніжині першого в Російській імперії пам’ятника М. Гоголю і пам’ятника Б. Хмельницькому в Києві. Власним коштом встановив хрест на могилі Кобзаря на Чернечій горі. Зібрав унікальну Шевченкіану, яка сьогодні зберігається в Інституті літератури ім. Т. Шевченка НАН України, Національному музеї Тараса Шевченка у Києві і його філії – Будинок-музей Т.Г.Шевченка, Шевченківському національному заповіднику у Каневі, Національному музеї у Львові ім. А. Шептицького, Чернігівському історичному музеї імені В.В. Тарновського; зібрані ним козацькі старожитності можна бачити у Чернігівському історичному музеї ім. В.В. Тарновського, Національному музеї історії України, Національному історико-етнографічному заповіднику “Переяслав”. Василь Тарновський в українській історії це – Національний історико-культурний заповідник “Качанівка”, часопис “Киевская старина”, ґрунтовні дослідження “Запорожьє в остатках старины” Д. Яворницького, “Исторческие деятели Юго-Западной России в биографиях и портретах” В. Антоновича і В. Беца, збереження пам’яті П. Куліша та М. Костомарова; допомога рисувальній школі М. Мурашка й раритети в експозиціях Національного художнього музею України, Національного музею українського народного декоративного мистецтва, Сумського художнього музею імені Н. Онацького, Чернігівського обласного художнього музею імені Григорія Галагана, Національного літературно-меморіального музею Григорія Сковороди, мистецька спадщина І. Рєпіна etc.

Не отримавши підтримки влади, Музей визнав для себе 2018-й рік Роком Василя Тарновського. Той, хто слідкує за нашою діяльністю, знає про виставку “Жертволюбна на національні справи людина”, музейну зустріч з внучатою племінницею В.В. Тарновського киянкою І.М.  Трач (Тарновською), про музичну вітальню “Гості Качанівського едему” і поїздки музейного лекторію до Качанівки, про те, що ювілеєві В.В. Тарновського була присвячена “Ніч у музеї”, після якої в залах з’явилися відповідні маркування, й музейна зустріч до Дня Незалежності України “Реліквії Української козацької держави у зібрані Василя Тарновського” та багато іншого. Чернігівський історичний музей ім. В.В. Тарновського апріорі не живе без колекції В.В. Тарновського, без розповіді про внесок в українську культуру Великого Українця, який любив Україну до глибини своєї кишені, тому залюбки взяв участь у відкритті в Ніжині меморіальної дошки, присвяченої В.В. Тарновському, у сквері ім. Миколи Гоголя.

Після привітань і подарунків господарі, як годиться, “почастували” гостей.

Було презентоване нове видання “Скарбниці української культури”. Черговий, 19-й, випуск збірника наукових праць, який регулярно з 2002 р. видає музей, має підзаголовок “Спецвипуск 2”: вдруге музей видав “Скарбницю”, яка складається не з окремих статей, каталогів, наукових довідок, виголошених на наукових зібраннях доповідей, а містить лише одну працю (першим спецвипуском була “Скарбниця” № 9: Черненко О. Археологічна колекція Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського (1896–1948 рр.). Чернігів, 2007). Нове видання, присвячене ювілеєві Василя Тарновського, складається з двох частин: видрукувані обидва томи “Каталога печатных книг Музея украинских древностей В.В. Тарновского. Составленный в 1901 году М.Н. и Б.Д. Гринченко”.

Що ж це за видання? Б.Д. Грінченко як секретар Чернігівської губернської земської управи у 1899 р. прийняв у Києві колекцію, яку В. Тарновський заповів земству для створення у Чернігові музею. Борис Дмитрович доправив до Чернігова частину зібрання – документи, фото, книги, матеріали Т.Г. Шевченка, а інші пам’ятки, як-от: археологічні знахідки, речові предмети козацького періоду, картини, скульптуру тощо передав на зберігання до київського музею (їх перевезли до Чернігова у 1901 р.). В 1900 р. Б. Грінченко уклав каталог чернігівської частини зібрання, де описав “Акварели и рисунки карандашем, пером и проч.”, “Печатные воспроизведения карт, рисунков и картин и фотографические снимки”, “Тарас Шевченко” і “Рукописи”, який вийшов як додаток до “Земского сборника Черниговской губернии”, і назвав працю “Каталог Музея украинских древностей В.В. Тарновского. Т. ІІ”, бо вважав першим томом каталогу всього зібрання “Каталог украинских древностей коллекции В.В. Тарновского”, виданий у Києві 1898 року. Він же розробив і структуру наступного, ІІІ-го, тому каталогу Музею, який містив книжкову колекцію. Дружину Б. Грінченка Марію Миколаївну Грінченко (українська письменниця Марія Загірня) у серпні 1900 р. призначили зберігачем (директором) музею, тож саме вона й здійснила опис видань для каталогу друкованих книг Музею В.В. Тарновського. Та цей каталог виданий не був. Бориса Дмитровича вже у грудні 1899 р. звільнили з посади і він укладав каталоги на прохання голови управи безкоштовно, лише попросив дозволу користуватися зібранням Музею для своєї наукової роботи. Марію Миколаївну на посаді не затвердив губернатор. У 1902 р. подружжя Гріченків виїхало з Чернігова, залишивши в музеї рукопис каталогу.

2018 р. став ювілейним не тільки для мецената української культури Василя Тарновського, а й для щирих українських патріотів Грінченків; виповнилося 155-років від дня народження і Марії Миколаївни (13.06.1863), і Бориса Дмитровича (09.12(27.11 ст.ст.).1863). І от 27 листопада, щоправда за новим стилем, Чернігівський історичний музей ім. В.В. Тарновського презентував укладений Грінченками у 1901 р. двотомний “Каталог печатных книг Музея украинских древностей В.В. Тарновского”.

Видання відтворює рукопис з усіма авторськими правками та позначками, зробленими з 1902 р., відколи каталог використовувався як облікова документація музейного зібрання. Книжкова колекція В. Тарновського М.М. і Б.Д. Гріченками розподілена на 14 розділів, опис яких умістився у двох книжках (томах). Перший том містить передмову і опис перших чотирьох розділів, другий – опис решти десяти розділів. Готуючи рукопис до друку, редколегія “Скарбниці” до авторського рукопису додала графу “Сучасні інвентарні номери”, пояснивши це у вступі. завдяки якій можна побачити, що з 2432 видань (йдеться про кількість номерів, а не одиниць, бо під одним № може бути зазначено дві чи й три однакових книжки) сьогодні в музеї Є.В. Ногіним і І.М. Ситим виявлено 256 видань: 207 зберігається у бібліотеці музею, 49 – у фондах. Не знайдено жодної книжки розділів 2, 7, 9, 11, 12, 14, лише одна – 8-го і дві – 3-го. Але робота триватиме й надалі, позаяк залишилися не розв’язані питання. Музей сподівається, що завдяки виданню Каталогу книги В.В. Тарновського можуть віднайтися в інших музеях, бібліотеках або й приватних книгосховищах (ці видання мають інвентарні номери за каталогом Грінченків, які поставлені чорним чорнилом на форзаці, обкладинці чи титульному аркуші або на наклеєній бирці; номер може мати вигляд дробу, де угорі – “№” книги арабськими цифрами, під рискою – “Отд.” римськими цифрами, наприклад: ).

Каталог говорить про науковий підхід В.В. Тарновського до колекціонування книжок. Він не просто збирав власну бібліотеку, а формував книжкову україністику як складову частину його національного музею. Дуже яскраво про це свідчить розділ “Красне письменство (Изящная словестность)”, де були зібрані видані у Києві українською мовою переклади казок Г.-Х. Андерсена, художні твори відомих і маловідомих авторів; до зібрання долучалися видання одного й того самого твору, зроблені у різний час, у різних видавництвах. Збирач висвітлював багатогранний талант діячів української культури. Так, П. Куліш представлений як автор і художніх, і історичних праць, і як видавець книжок; доробок М. Костомарова і Д. Мордовця бачимо у розділах красного письменства та історії тощо.

З нагоди видання Каталогу С.О. Половнікова та І.М. Ситий підготували виставку і розповіли про найцікавіші видання зі збірки В. Тарновського, що збереглися в бібліотеці музею, та про заслугу М.М. і Б.Д. Грінченків перед музеєм. Вкотре згадали й про невирішену досі проблему – створення належних умов для наукової бібліотеки музею, для зберігання унікальних видань, з колекції Василя Тарновського.

Учасники зустрічі стали першими. хто ознайомився з новою, іще офіційно не відкритою, експозицією “Чернігівщина у 1920-ті – 1931-ті роки”. Доробок ІІ науково-експозиційного відділу, втілений працівниками всіх відділів і служб музею, продемонструвала С.М. Сергєєва.

С.О. Половнікова провела авторську екскурсію на виставці “Жертволюбна на національні справи людина”.

День народження відбувся у щирому і зацікавленому спілкуванні.