Однострій дворянства Чернігівського намісництва

Ігор Ситий – кандидат історичних наук, старший науковий співробітник

Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського

Однострій дворянства Чернігівського намісництва

Знаковою добою української історії була друга половина XVIII ст. Правління Катерини ІІ по відношенню до України було, як відомо, періодом посиленого руйнування самобутності українського суспільного життя і пристосування його до загальноімперських норм. Такі важливі політичні та соціально-економічні реформи, як скасування гетьманства (1764 р.), знищення Запорозької Січі (1775 р.), створення намісництв (1781 р.), закріпачення селянства (1783 р.), нобілітація козацької старшини (1785 р.) тощо не могли не відбитися на суспільстві. За короткий час змінилося не тільки офіційне обличчя Гетьманщини, але й значною мірою її внутрішнє життя.

Особливо катерининські реформи вплинули на життя козацької старшини. Вона постачала зі свого середовища кадри для реформованої цивільної та військової адміністрації, нових судів, різного роду земських установ. Таким чином козацька старшина, яка поступово перетворилася на малоросійське дворянство, ввійшла у тісний зв’язок з російською службовою спільнотою (дворянство, чиновники) і у своїх зовнішніх проявах швидко асимілювалася з нею. Простежити ці процеси дозволяють документи та пам’ятки епохи і, зокрема, однострої.

Важливою ланкою асиміляторської політики царату щодо старшини було створення списків шляхти відповідно до указу Сенату від 18 січня 1762 р.1 Згідно з § 85 «Жалуваної грамоти російському дворянству» від 21 квітня 1785 р. розглядом справ про дворянське походження займалося Дворянське зібрання намісництва або губернії, яке створювали дворяни згідно з § 37: «Нашим верноподданным дворянам жалуем дозволение собираться в той губернии, где жительство имеют, и составлять дворянское общество в каждом наместничестве»2. В разі позитивного вирішення клопотання новоспеченому дворянину видавалася грамота, скріплена печаткою дворянського зібрання.

З листування Андрія Андрійовича Полетики з братом Григорієм Андрійовичем відома історія виготовлення печатки Чернігівського дворянського зібрання. У листі з Чернігова (?) за липень 1784 р. (?) він писав: «Печать дворянского собрания выдумана у нас и уже жидами и вырhзана за 125 рублей, с изображением на ней посерединh губернскаго чернhговскаго герба, а около его всhх гербов уhздних с написанием около всего того: ПЕЧАТЬ ДВОРЯНСКАГО СОБРАНІЯ ЧЕРНhГОВСКОЙ ГУБЕРНІИ:»3. Як бачимо, зображення та напис печатки визначалися місцевими дворянами.

Ознакою приналежності до привілейованого стану був і відповідний однострій. Основні вимоги до нього були визначені імператорським указом та розпорядженнями місцевої влади у жовтні 1782 р. Тут бачимо ті самі підходи, що й до виготовлення печатки: пропозиції місцевого дворянства та урахування думки вищої влади («апробация»). Уявлення про крій («построение») та колір однострою дає малюнок з плакату XVIII ст.4 (Кольор. вкл. 9.)

Дотичним до нашої теми є опис та малюнок однострою з архіву Полетиків, що також зберігається у Чернігівському історичному музеї імені В.В. Тарновського. Вони знайомлять нас з офіцерським вбранням кінця XVIII ст. Візуальне порівняння доводить, що цивільний і військовий однострої практично тотожні, а різняться хіба що деталями оздоблення.

В цій же колекції представлені цікаві документи. Вони свідчать, що зразком цивільного однострою був офіцерський, деталізують процес створення намісництва та роль місцевого дворянства в ньому, дозволять зробити висновок не про жорсткий тиск центральної влади, а про гнучку лінію поведінки у взаємостосунках центр – провінція. З огляду на це вважаємо доцільним їхню публікацію. Тим більше, що у сучасній історичній літературі намітилася стала тенденція до переоцінки ролі дворянства в історичному процесі5.

  1. Лист Андрія Милорадовича6 до Андрія Полетики7 [1780-ті рр.]

Государь мой Андрей Андреевич

Гпд̃н губернский предводитель дворянства пример майор Иван Андреевич Горленко, при отъездh своем в Санктпетербург, имhя прhпорученный от меня ему губернский мундир, с апробации его сиятельства графа Петра Александровича Румянцова Задунайского, за возвращением своим в Чернигов объявил рапортом, что он господин Горленко по послhдовавшей же апробации в том мундирh и бывшие с ним депутаты Ея Императорскому Величеству представленными быть удостоился. О чем вашего высокоблагородия увhдомляю дабы благоволили приличным образом дат знать дворянству в уhздh и онаго находящимся в правлениях в присудствии при должностях о зделании и употреблении в носку таковаго же. Какого же цвhту сукна кафтан, камзол и штаны, а на воротник и обшлага у кафтана бархату быть должно и каким покроем при сем прилагается описание; с таковым при том примhчанием, чтобы не из дворян подобнаго ему мундира не употреблять; а находящиеся в присудственных мhстах у должностей канцелярские служители могут того же цвhту и таковым же покроем оной мундир носить; но для различия у кафтана воротники и обшлага не бархатные, а с того же как и кафтан сукна дhланы бы были непремhнно. Пребывая в протчем с истинным усердием и почтением.

Вашего высокоблагородия государя моего покорный слуга Андрей Милорадович.

Описание построения губернскаго мундира 1782-го года октября 16-го дня:

  1. На кафтан, камзол и штаны сукна цвhтом, а на обшлага и воротник бархату по приложенным у сего образцам.
  2. У кафтана подбой цвhту, что и сукно, шелковой материи или стамеду.
  3. У кафтана обшлага разрhзные на обшлагh по двh, а за ним на рукавh третья пуговицы камзолные малые для застегивания.
  4. На обоих сторонах на кафтанh у грудей на каждой полh гнhздами по двh кафтанных, а в четырех гнhздах по осьми пуговиц.
  5. Карманы обыкновенные у кафтана и под клапаном по три кафтанных пуговицъ в каждой полh как обыкновенно по три, а на лифе по одной.
  6. На камзолh и штанах в обыкновенном мhстh камзолные малые пуговицы.
  7. Пуговицы жолтые не из болших сортов, а кои поменье, как кафтанные тож и камзолные плоския такие, как на мундирах пhхотных афицеров.

Андрей Милорадович8

  1. Лист Катерини ІІ. 1782 р.

Князь Александр Алексhевич! Я желая чтоб вы именем моим написали ко всhм генерал губернаторам и правящим ту должность, что как с вhдома моего присвоены каждим из них для губерний им ввhренной одинакие цвhты для платья то и дозволяется носить таких цвhтов платья не только при должностях находящимся но и всему дворянству той губернии обоего пола с тем, что могут они в таковом одинаковом платьи имhть приезд и в столицах во всh публичные мhста и ко двору; увhрена я что сие дозволение тhм приятнhе всhм будет поколику служит оно к збережению собственнаго их достатка наилутшее и полезнhйшее и к отвращению разорительной роскоши.

На подлhнном подписано тако собственною Ея Императорскаго Величества рукою тако Екатерина.

В Санктпhтербургh

Октября 23 дня 1782 года.

Ея Императорское Величество все высочайше указать соизволила объявить господам оберъгофмейстеринh, штатсъдамам, фрейлинам и протчим двора Ея Величества, чтоб на платъях их никаких накладок из разных ласкутков здhланных или ширh двух вершков не носили. Ея Величеству угодно въпротчем будет когда она так как и другия дамы коим приезд ко двору Ея Величества дозволен наблюдая болhе простоту и умhреност в образh одеждою их не станут употреблять таких вещей коим одна только новость дает всю цhну; равным образом и на головh уборы носить не свише двух вершков разумhя от лба.

Октября 24-го 1782 года9.

  1. Малюнок офіцерського однострою [1790-ті рр.]

На папері розміром 158 х 124 мм намальований аквареллю зелений однострій з білим комірцем (вид збоку) (кольор. вкл. 9). Під ним напис коричневим чорнилом: «Поли чтоб были незастегнутими сие ошибкою нарисованно, что поли на круч[ках] в протчем покрас (або покрій – І.С.) точно таковою подкладки зеления [камзол] и сподница бhлава сукна (арк. 1), а на клапанах должны быть серебриная нашивки коии из пузаментами полы ж крючками ж должны быть застегнуты но опущены (арк. 1зв.)»10. Можливий автор анотації до малюнка – Василь Полетика, на що вказує місце зберігання пам’ятки серед його паперів та деталі біографії11.

За атрибуцією Тимофія Пісчаненка, головного зберігача відділу тканин та історії костюму Державного історичного музею (м. Москва), це – мундир офіцера 1-ї або 2-ї ескадри 3-ї дивізії Військово-Морського флоту Росії 1796–1801 років: білий комірець, введений у 1796 р., та особливого малюнку нашивки на рукавах – золотаво-сріблясті у 3-й дивізії, з китицями у 1-й та 2-й ескадрах; у 1801 р. покрій кардинально змінений.

____________________________________________

1 Черниговские губернские ведомости. – 1890. – 19 апр. – С. 4.

2 Грамота жалованная российскому дворянству императрицею Екатериною ІІ. – Кишинев, 1885; «Грамота о дворянстве состояшаясь 1785 года априля 21 д.». Рукопис XVIII ст. //Чернігівський обласний історичний музей імені В.В. Тарновського (далі ЧІМ). – Інв. № Ал-574.

3 ЧІМ. – Інв. № Ал-502/6/11, арк. 2зв. Оригінал, відсутній 3-й арк., тому місце створення та дата встановлені за контекстом та іншими листами. Опублікований: А. Лазаревский. Частная переписка Григория Андреевича Полетики (1750–1784 г.) //Киевская старина. – 1895. – Т. XLVIII. – С. 356, № 117; Детальніше про печатки дворянських зібрань див.: Ситий І. Печатки дворянських зібрань Лівобережної та Слобідської України. Каталог //Скарбниця української культури: Зб. наук. праць. – Вип. 12. – Чернігів, 2010. – С. 30–37.

4 ЧІМ. – Інв. № Ал-504/89.

5 Див.: Литвинова Т.Ф. «Поміщицька правда». Дворянство Лівобережної України та селянське питання наприкінці XVIII – у першій половині ХІХ століття (ідеологічний аспект). – Дніпропетровськ, 2011. – 732 с.

6 Милорадович А.С. (1727–1796) – генерал-поручик, правитель Чернігівського намісництва, похований у Чернігівському Єлецькому монастирі.

7 Полетика А.А. – предводитель дворянства Чернігівського намісництва в 1785–1798 рр.

8 ЧІМ. – Інв. № Ал-502/26/2, арк. 1–2. Копія XVIII ст.

9 ЧІМ. – Інв. № Ал-502/26/2, арк. 2зв. Копія XVIII ст.

10 ЧІМ. – Інв. № Ал-502/38/39. Оригінал. Загорнутий у білий папір з написом: «Бумаги о службё Вас. Григ. Полётики. 1785–1839».

11 Полетика В.Г. (1765–1845) – капітан вюртемберзької служби, з 4.12.1786 р. – поручик в Морському батальйоні, офіцер Морського кадетського корпусу; з 1.01.1789 р. – капітан; переведений в армійський Софійський піхотний полк; 1790 р. – у відставці з чином майора; 1802–1812 рр. – маршалок дворянства Роменського повіту Полтавської губернії, 1808 р. – надвірний радник, 1807 р. – попечитель «роменского хозяйства богоугодних заведений», історик.

“Скарбниця української культури”. – Випуск 14. – с. 78–80.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.