Вишиване диво Чернігівщини

Виставка “Вишиване диво Чернігівщини у творах майстринь Наталії Верхочуб та Лариси Панько”, вже друга з циклу “Сучасні майстри Чернігівщини – хранителі народних традицій”, присвячена 70-річчю майстринь художньої вишивки Наталії Георгіївни Верхочуб (02.07.1949 – 24.02.1987) та Лариси Борисівни Панько (народилась 13.07.1949). До творчості жінки йшли різними шляхами.

Наталія Георгіївна Верхочуб народились в Чернігові. У семирічному віці перехворіла на скарлатину, яка дала ускладнення на серце. Відтоді вона багато хворіла, лікувалась у стаціонарах, санаторіях. У лікарні вона познайомилась і потоваришувала з іншою пацієнткою. Старша за подругу на п’ять з половиною років, Ганна Іванівна Григоренко – вихованка Київського училища прикладного мистецтва, професійно займалась вишиванням, вона й спонукала Наталію Георгіївну до цього стародавнього ремесла, була її учителем, а з часом стала і колегою по роботі в Художньо-виробничих майстернях художнього фонду України.

Лариса Борисівна Панько народилась в родині військовослужбовця в Потсдамі (Німеччина). З середини 1960-х років мешкає в Чернігові. Перші навички з вишивання вона, вочевидь, отримала в дитинстві від матері та на шкільних уроках. Проте до систематичних занять цим ремеслом Ларису Борисівну залучив чоловік – заслужений майстер народної творчості різьбяр Микола Леонідович Панько.

Наталія Георгіївна Верхочуб і Лариса Борисівна Панько – майстрині, які опанували традиційні техніки чернігівської вишивки, активно сприяли збереженню та відродженню народних традицій. Їхні роботи експонувались на багатьох виставках різного рівня – міських, обласних, республіканських, всесоюзних, міжнародних. Є вони в музейних колекціях, а також приватних зібраннях.

Виставка репрезентує понад двадцять творів – декоративні панно, рушники, сукні, блузи, серветки, із зібрання Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського, які Н.Г. Верхочуб та Л.Б. Панько створили наприкінці ХХ – на початку ХХІ століть.