Серце серцю вість подає

18 грудня у Військово-історичному музеї – філії Чернігівського історичноuj музею імені В.В.Тарновського була відрита нова виставка «Серце серцю вість подає».

Для багатьох людей найбільш улюблений період року – Новорічні та Різдвяні свята. Відзначати їх стало доброю традицією у багатьох країнах світу. У ХІХ – на початку ХХ ст. святкування Нового року було тісно пов’язане з Різдвом. У ці дні люди вітали один одного та висловлювали найщиріші побажання. Крім усних привітань поширеними були привітання листівками.

Перша різдвяна листівка була намальована англійським художником Вільямом Добсоном. У 1843 р. у Лондоні на замовлення Генрі Коула було видано вже партію листівок накладом 1000 примірників. Автором малюнка був Джон Хорслі.

Масовий випуск поштових карток та листівок розпочався 1869 р. в Австро-Угорщині. Нововведення оцінили в багатьох країнах. У Франції, Німеччині листівка стали випускати з 1870 р., Англії, Швейцарії – з 1871 р.,  у Росії – 1872 р. На зламі  ХІХ – ХХ ст. це захоплення стало повальним.

У Росії вперше різдвяні листівки були випущені у 1898 р. накладом 10 тисяч екземплярів. Ця серія включала в себе 10 малюнків різних художників.

Після буремних революційних подій 1917–1921 років суспільство зазнало впливу войовничого атеїзму. Різдвяні листівка потрапили під заборону як застарілий «буржуазний» пережиток.

Новорічні листівка зазнали змін у зовнішньому вигляді – з них була виключена релігійна складова. Вітальні поштові картки носили виключно соціально-політичний, агітаційний характер. Спомин про Різдво підпадав під кримінальну відповідальність, проте Новий рік в ніч з 31 грудня на 1 січня неофіційно відзначали. Лише 1937 р. декретом Раднаркому СРСР було дозволено святкувати Новий рік.

Особливу агітаційну роль новорічна вітальна листівка відігравала в роки Другої світової війни, коли вона повернулась після десятиліття заборони.

У роки воєнного лихоліття Новий рік святкували по-різному – в залежності від життєвих обставин. Тисячі людей воювали на фронті, і тільки невидимий зв’язок засобом листування поєднував рідних через величезні відстані.

Багато українців перебувало на окупованих територіях. Їм доводилось підлаштуватися під нові порядки, згідно з якими організовувались святкування.

Значна частина молоді була вивезена на роботи до Німеччини. «Східні робітники» так чи інакше були втягнуті в орбіту європейського життя, тому частково переймали тамтешні новорічні та різдвяні традиції.

Традиції Новорічного свята склалися у 60–х рр. ХХ ст. Дітям  влаштовували костюмовані ранки. Дорослі також чекали на свято Нового року, відзначали його у колі рідних та друзів, вірили, що з приходом Нового року життя зміниться на краще, висловлювали один одному щирі побажання. Поширеними були привітання новорічними листівками, яких з кожним роком та новим десятиліттям ставало все більше. Долаючи відстані, сердечні вітання знаходили своїх адресатів.

У новому тисячолітті на зміну листівкам прийшли електронні привітання. Листівка стає вже майже музейним раритетом.