Дослідник рідного краю

Дослідник рідного краю

(до 85-річчя від дня народження Олександра Шекуна)

Олександр Володимирович Шекун народився у Чернігові 19 січня 1935 року. Його дитинство пройшло в садибі в районі П’яти кутів. Закінчивши СШ № 1 він вступив до Ленінградської лісотехнічної академії; після військової служби у 1959 році – до Київського технікуму легкої промисловості. У 1962 році Олександр Шекун отримав диплом техніка-технолога штучних волокон і наступні 16 років працював майстром, начальником зміни на Чернігівському комбінаті синтетичного волокна.


Саме тоді він зацікавився археологією, став активним членом спелео-археологічної секції Чернігівської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, а у 1977 році очолив її. Захоплення історією рідного краю та археологією стало покликанням.

З моменту створення у 1980 році у Чернігівському історичному музеї сектору археології працював у ньому науковим співробітником, згодом – завідувачем сектору. Після організації у 1998 році Чернігівської обласної інспекції з охорони пам’яток, куди увійшов і сектор археології музею, Олександр Володимирович до 2003 року обіймав у ній посаду старшого наукового співробітника.

О.В. Шекун об’їздив з археологічними розвідками майже усі райони Чернігівської області, обстежив та відкрив понад 500 археологічних пам’яток; досліджував пам’ятки епохи бронзи, раннього залізного віку, ранніх слов’ян, Давньої Русі та післямонгольського часу. Він займався розкопками селищ, городищ, курганних та ґрунтових могильників, вивчав топографію стародавнього Чернігова, започаткував дослідження давньоруського міського ґрунтового некрополя. Олександр Володимирович проводив дослідження забудови в різних частинах міста: на Дитинці, на Подолі, на Третяку та Передгородді; матеріали розкопок по вул. Коцюбинського дають можливість скласти уявлення про забудову цієї вулиці в давньоруський час. У 1981 і 1983 роках вивчав територію навколо Успенського собору Єлецького монастиря. У 1984 році в урочищі Млиновище були розкопані п’ять печей ХІІ ст. для випалу плінфи.

Намистини та фібула. Початок ХІ ст. Грунтовий могильник. м. Чернігів.

Практично всі матеріали археологічних розвідок і розкопок, а також ті, що їх приносили до археолога школярі та місцеві жителі, – і великі колекції, і декілька предметів згодом були передані до музею. На деяких з них хотілося б зупинитися окремо.

Старожитності раннього залізного віку на північному заході Чернігівщини представлені пам’ятками милоградської культури. О.В. Шекун у 1981–1982 роках дослідив курганний могильник V ст. до н.е. біля с. Деснянка Чернігівського району. Було розкопано 7 із 8 курганів і здобуто цікавий речовий матеріал. Найбільш масовою знахідкою були скляні намистини (197 од.). Переважна більшість – це намистини із напівпрозорого скла червоно-коричневого кольору схожого на бурштин, інші виготовлені із непрозорого скла – білі з мозаїчними кольоровими вкрапленнями, жовті, сині та бірюзові. Виявлені також намистини та підвіски зі шматочків бурштину різних форм. В одному з курганів знайдене бронзове дзеркало з пласкою залізною ручкою, в чотирьох похованнях – цвяхоподібні залізні шпильки. Кераміка представлена 5 мініатюрними посудинами.

Дзеркало та намистини. V ст до н.е. Курганний могильник біля с. Деснянка.

Ранньослов’янське поселення Олександрівка І розташоване на північно-східній околиці Чернігова. Експедицією під керівництвом О. Шекуна протягом восьми польових сезонів проводилися охоронні розкопки на території пам’ятки. Були виявлені залишки колодязя, що взагалі вперше трапилися на ранньослов’янському селищі. Простежено 3 горизонти існування поселення: київська культура, кінець IV – перша половина V ст.; колочинська культура, VI–VII ст.; сахнівсько-волинцевський тип, перша половина VIII ст. Свідченням контактів з черняхівським населенням є майстерня, в якій виготовлялися напівфабрикати гребенів із рогу, а також знахідки гончарного посуду, туфових жорен, прикрас, стрижнеподібних кресал та гребеня з трапецієвидною спинкою.

Найбільш репрезентативною і за кількістю досліджених пам’яток і за обсягом здобутих матеріалів є доба Давньої Русі. Передусім слід згадати давньоруське поселення в урочищі Ліскове, що знаходиться на північ від Чернігова біля с. Малий Листвен Ріпкинського району. Селище другої половини ІХ – першої половини ХІІІ ст. розташоване у верхів’ях р. Білоус, на обох її берегах. Відкрите О. Шекуном у 1976 році, поселення досліджувалося протягом шістнадцяти польових сезонів з 1977 по 1992 рік експедицією Чернігівського історичного музею під незмінним керівництвом Олександра Володимировича. Матеріали розкопок свідчать про досить складне багатогалузеве господарство. Наймасовішими знахідками є керамічні вироби, які представлені не тільки різноманітними горщиками, а також мисками, глеками, сковорідками, корчагами, амфорами, тиглями, соплами, пряслицями та іграшками. Про заняття і побут жителів давньоруського села розповідають сільськогосподарські знаряддя праці, різноманітні знаряддя й інструменти для мисливства, рибальства та бортництва, для обробки чорних металів, ковальства та ювелірної справи, побутові та культові речі, прикраси, виготовлені із різних матеріалів. Результати цих робіт змінили погляди науковців на середньовічне село.

Але не тільки розкопки, а й археологічні розвідки давньоруських пам’яток давали цікаві й навіть унікальні знахідки. Так, на поселенні Ланок біля с. Хмільниця Чернігівського району у 1980 році був знайдений візантійський хрест-енколпіон. На лицевій стулці розміщене рельєфне зображення розіп’ятого Христа з хрещатим німбом, з боків – фігури предстоячих Богоматері та Іоанна Богослова, під руками Христа заглиблений напис грецькою мовою. На зворотній стулці рельєфне центральне зображення Богоматері Оранти, доповнене чотирма погрудними зображеннями євангелістів на кінцях.

Енколпіон. ХІ ст. Поселення Ланок біля с. Хмільниця.

Значне місце у діяльності О. Шекуна займають дослідження стародавнього Чернігова, в тому числі ґрунтового некрополя по вул. Куйбишева, 13 (нині вул. Магістратська). Були розкриті 219 поховань кінця Х – початку ХІІІ ст.

Серед знахідок слід відзначити залізний стрижень з бронзовим навершям у вигляді голови дракончика. Подібні навершя відомі серед матеріалів Готланду, “Чорної землі” Бірки, Упланду. Функціональне призначення знахідки не до кінця зрозуміле, може бути інтерпретована як булавка або шило. До цієї ж колекції відноситься орнаментована чаша, виготовлена із тонкої листової бронзи. Знахідки аналогічних виробів локалізуються на узбережжі Прибалтики: в могильнику Ірзекапініс.

Завдяки Олександру Володимировичу зібрання Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського поповнилось 16 626 предметами, 2 726 артефактів належать до основного фонду музею, серед них – не просто цікаві, а й унікальні знахідки, частина з яких представлена в експозиції музею.

Ціле покоління чернігівської археологічної школи вважають Олександра Володимировича своїм вчителем: Олена Веремейчик, Валентина Мултанен, Сергій Лаєвський, Геннадій Жаров, Юрій Ситий, Людмила Сита, Сергій Сорокін та інші.

Внесок О.В. Шекуна в археологічне вивчення Чернігівщини важко переоцінити.

                                                                 завідувачка відділу музею Вікторія Мудрицька

                                                    старший науковий співробітник музею Людмила Сита

Підвіска. Х–ХІ ст. Поселення Ліскове-1 біля с. Малий Листвен.

Замок та ключі. Поселення Ліскове біля с. Малий Листвен.

Енколпіон. ХII– перша половина ХІII ст. Поселення Ліскове-2 біля с. Малий Листвен.

Підвіска-лунниця. ХІІ ст. Поселення Криниця біля с. Новий Білоус.

Навершя. Початок ХІ ст. Грунтовий могильник. м. Чернігів.

Чаша. ХІІ ст. Грунтовий могильник. м. Чернігів.

Натільний хрестик. ХII– перша половина ХІII ст. м. Чернігів.

Натільний хрестик. ХІІ–ХІІІ ст. м. Чернігів.

Керамічний посуд з розкопок О.В. Шекуна. Фото з виставки. 2015 р.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.