Історія

Чернігівський історичний музей імені В.В. Тарновського (ЧІМ) – один із найстаріших, найбагатших, добре знаних музеїв України. Його зібрання нараховує майже 230 тисяч пам’яток матеріальної і духовної культури. Музей пройшов довгий і складний шлях розвитку. Датою його заснування вважається 14 (26) листопада 1896 р., коли відбулося офіційне урочисте відкриття Чернігівської губернської вченої архівної комісії (ЧАК) та її історичного музею.

Музей имени Василия Тарновского

У 1896 р. до Чернігівської губернської земської управи надійшла заява Василя Тарновського-молодшого, відомого громадського діяча, благодійника і збирача українських старожитностей (1838–1899): «Составленный мною в течение всей моей жизни музей местных древностей я желал бы, для верного сохранения их, передать в собственность и заведование Черниговскому губернскому земству с тем, чтобы он…был открыт для обозрения его публикой». На основі його колекції у 1902 р. у спеціально збудованому приміщенні був відкритий Музей українських старожитностей В.В. Тарновського.

Окрім того, на початку ХХ ст. у Чернігові працювали ще три музейні заклади: єпархіальне древлєсховище, етнографічний і поміщицького побуту і мистецтва.

Dvoryanskij-krest-yanskij-zemel-ny-j-bankУ 1923 р. п’ять чернігівських музеїв об’єдналися у Чернігівський Державний музей. У 1925 р. об’єднаному музею виділили будинок колишнього Селянського банку (нині – бібліотека імені В.Г. Короленка). Після утворення Чернігівської області (жовтень 1932 р.) у цьому приміщенні розмістився обласний комітет КП(б)У. А музей у 1933 р. зрештою переїхав на Чернігівський Дитинець – Вал – у будинок класичної чоловічої гімназії.

У 1933 р. із музею вилучили Шевченківську колекцію Василя Тарновського (нині окремі предмети зберігаються в Інституті літератури НАН України і Національному музеї Тараса Шевченка).

Чернігівський державний історичний музей у 1939 р. був визнаний об’єктом республіканського значення і переведений на республіканський бюджет. На цей час його колекції нараховували понад 60 тисяч пам’яток, а бібліотека – понад 40 тисяч томів книг.

З початком Великої Вітчизняної війни частина музейного зібрання була евакуйована до Уфи і Чкалова (Оренбурга). Будинок музею, в який влучила бомба через пожежу дуже постраждав. У грудні 1943 р. після звільнення Чернігова музей відновив свою діяльність у приміщенні Музею українських старожитностей.

У повоєнний час ускладнилася структура музею, створилися нові підрозділи: 1965 р. – художній відділ, 1970 р. – сектор охорони пам’яток історії та культури, 1972 р. – науково-методичний сектор для надання допомоги музеям на громадських засадах. У 1981 р. у складі музею з’явився сектор охорони пам’яток археології.

573838У другій половині 1970-х рр. музей повернувся до будинку колишньої чоловічої гімназії, у своє довоєнне приміщення. Експозиція, створена у 1979 р. за проектом київських художників Ю.В. Кисличенка і І.Г. Левитської, була відзначена дипломом ВДНГ УРСР. У грудні цього ж року перших відвідувачів прийняв відділ народного декоративного мистецтва Чернігівщини, створений у 1978 р.

У 1983 р. художній відділ перетворився на самостійний заклад – Чернігівський обласний художній музей. Із історичного музею вилучили все художнє та мистецьке зібрання.

На правах відділу у 1986 р. Чернігівському історичному музеєві було передано музей бойової слави, військ.-іст.музейпобудований за ініціативи ветеранів і громадськості міста (з 1992 р. – військово-історичний відділ музею).

У 1989 р. на базі госпрозрахункової групи сектору археології  виник Чернігівський обласний археологічний центр.

Під час урочистого відзначення 100-річчя заснування музею у 1996 р., за визначний внесок у справу відродження багатовікових традицій духовності й історичної пам’яті, дослідження, збереження і примноження історико-культурної спадщини українського народу, музей нагороджений премією ім. Д.І. Яворницького Всеукраїнської спілки краєзнавців.

У 1998 р. сектори охорони пам’яток історії та культури і археології були об’єднані в Чернігівську обласну інспекцію охорони пам’яток історії і культури і виокремлені з музею.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 листопада 1991 р. № 345 музеєві повернуте ім’я В.В. Тарновського. У 1997 р. при реєстрації відповідно до Закону України «Про музеї і музейну справу», враховуючи розмежування форм власності, музей отримав повну титульну назву – Чернігівський обласний історичний музей імені В.В. Тарновського.

У 2006 р. була демонтована експозиція відділу народного декоративного мистецтва Чернігівщини, яка містилася Катерининській церкві, у зв’язку з передачею приміщення релігійній громаді.

IMG_3799З 2011 р. на правах філії музею постав Музейно-меморіальний комплекс партизанської слави «Лісоград» (с. Єліне Щорського району).

Музей є постійним учасником Всеукраїнських музейних фестивалів. У 2005 р. нагороджений за перше місце у конкурсі міні-експозицій і за кращий каталог музейної колекції; 2008 р. – за друге місце у конкурсі міні-експозицій та високу якість музейних видань; 2011 р. – диплом переможця у конкурсі музейних видань (альбоми).

Музей представлений в Українському національному комітеті Міжнародної ради музеїв (ICOM) і Всеукраїнській асоціації музеїв (ВУАМ).

У 2011 р. музей посів друге місце у Всеукраїнській акції «Музейна подія року-2010» за реставрацію та експонування шати кіота ікони Іллінської Богородиці та став лауреатом конкурсу «100 кращих товарів і послуг України».

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.