Музичний майстер Олександр Шльончик

29 квітня в Чернігівському історичному музеї імені В.В. Тарновського відкрилась виставка “Душа Майстра звучить в бандури рокотанні”. Вона присвячена 100-річчю від дня народження чернігівця Олександра Микитовича Шльончика (1921–2008) – широко знаного як в Україні, так і за її межами, майстра музичних інструментів, музиканта, майстра народної творчості УРСР, народного майстра мистецтв Молдавської РСР, фахівця, удостоєного численних відзнак, серед яких і золота медаль ВДНГ у Москві.

Свій перший музичний інструмент – мандоліну – майбутній майстер виготовив, навчаючись у шостому класі. З 1948 року понад три десятиліття працював на Чернігівській фабриці музичних інструментів. У його доробку – понад вісімсот виготовлених (розроблених) струнних, духових, ударних, шумових музичних інструментів.

Олександр Микитович дав нове життя таким старовинним інструментам, як давньоруський гудок, українські – кобза, басоля, кувиця, відновив забуті музичні інструменти народу комі – чипсан, бадьпу, сюмод тощо. Саме Олександру Шльончику завдячуємо реставрацією торбана – струнного щипкового інструмента, що колись належав Тарасу Шевченку, а нині зберігається в Роменському краєзнавчому музеї.

Інструменти Олександра Микитовича й сьогодні служать музикам Державного академічного заслуженого хору імені Григорія Верьовки, Черкаського народного хору, на них вчаться студенти Київської державної консерваторії імені Петра Чайковського, Чернігівського музичного училища імені Л.М. Ревуцького, звучать вони в Білорусі, Молдові, Литві, Російській Федерації, багатьох куточках України і, зокрема, Чернігівщини. І в їхньому звучанні живе та житиме душа Майстра.

Виставка репрезентує музичні інструменти (цимбали, бандура, гусла, сопілки тощо) з музейної колекції, виготовлені Олександром Микитовичем Шльончиком протягом 1950–1980-х років. Експонуються також документи і фотографії, зроблені в музеї в різні часи, на яких можна побачити й онуку майстра відому співачку Наталію Жижченко (ONUKA).