«Червоні» партизани Добрянщини: за лаштунками радянських міфів» та «Іван Бовкун: кривавий шлях «народного месника», — нові книги про чернігівських партизан презентував 16 і 18 вересня під час традиційних Музейних зустрічей, які проходили у Військово-історичному музеї – філії Чернігівського історичного музею імені В.В.Тарновського Михайло Жирохов, історик, військовий експерт, науковий співробітник музею.
Видання були підготовлені на основі нововиявлених архівних джерел, які тривалий час зберігалися під грифом «цілком таємно».
Сергій Лаєвський, модератор обох заходів, директор музею, високо оцінив перші підсумки наукових досліджень музейного співробітника з історії діяльності радянських партизанів Чернігівщини з позицій української історіографії, які розвінчують усталені радянські міфи, і зауважив: «Ми чекаємо продовження цих досліджень та їхніх результатів, адже Ваші важливі та актуальні відповіді породжують все нові і нові питання».
Михайло Жирохов під час представлення книги про загін Добрянського району, який був першим на Чернігівщині, звернув увагу на те, що за останні 77 років про нього не було жодної об’єктивної інформації. Аналіз всіх фактів, у тому числі з знайдених ним у Галузевому державному архіві СБУ штабних документів загону, спростовують радянські міфи про його діяльність та бойову «ефективність». Так, за його словами: «Короткотермінове захоплення райцентру Добрянка партизанами датувалося 7 листопада. Але фактично, за документами, воно було 23-24 жовтня. І всюди писали, що на роковини Жовтневої революції були партизани, був мітинг. Але ніякого мітингу не було».
Автор визначив чинники, що впливали на існування і дії загонів партизан на Чернігівщині у 1941 році, і зокрема Добрянського загону: формування загонів центральною владою, а не місцевим населенням, відсутність необхідного досвіду особового складу, розгром ворогом партизанських баз оснащення, наявність польського озброєння і відсутність набоїв до нього.
Про початковий етан діяльності загону дослідник зробив наступний висновок: «На виконання наказу комуністичної держави було створено цей типовий партизанський загін першого періоду німецько-радянської війни. Достатньо зброї та набоїв їм не дали, воювати фактично не було чим. Був відсутній зв’язок із командуванням, радіостанції тоді їм давати не передбачалося. Завдань, а що робити, теж не було поставлено. Отже, перед ними встала дилема: відсиджуватися до отримання відповідних наказів із московського центру чи діяти з власного уявлення про це. Варто пам’ятати, що влада зібрала для боротьби проти нацистського окупаційного режиму партійно-радянських чиновників та актив, який не був навчений воювати в тилу ворога».
Історик Михайло Жирохов зазначив, що у книзі намагався прослідкувати долю і місце поховання командира Добрянського загону Тихона Євтушенка на основі нових матеріалів, які отримав від родини партизанського ватажка та краєзнавців.
Автор вказав, що свідомо назвав наступну книгу «Іван Бовкун: кривавий шлях «народного месника». Серед дій цього партизанського ватажка були навмисні вбивства партизан із метою об’єднання загонів та боротьба за владу.
«Замість лакованої комуністичної казки про «народних» месників нам представлено чесну, правдиву історію. Варто відзначити, що Михайло Жирохов підтвердив висновки національної та зарубіжної історіографії, її провідних представників, таких як Анатолій Кентій, Олександр Гогун та інших. Він документально спростував радянські міфи про нерегулярні збройні формування та диверсантів силових структур Збройних сил СРСР, яких називали партизанським рухом», — так оцінив новий науковий доробок Сергій Бутко, представник Українського інституту національної пам’яті. «Всі документи, з якими я знайомився в архівах щодо Чернігівського району Чернігівської області, тільки підтверджують висновки цих досліджень. Партизанам, які насправді були творінням та інструментом комуністичного тоталітарного режиму, була байдужа доля цивільного населення під нацистською окупацією», — також підтвердив Сергій Горобець, інший представник Українського інституту національної пам’яті.
Окрім презентації книги відбулася фахова дискусія з залученням краєзнавців Чернігова. Зокрема, були обоговорені проблені питання щодо створення загонів партизан на території Чернігівської області у 1941 році, особливостей їх дій та ролі партизанських ватажків у діяльності своїх підрозділів, плануванні бойових операцій.
Після ґрунтовної дискусії учасники цих Музейних зустрічей подякували автору за видання досліджень та побажали подальших наукових звершень.
More Stories
Сумочка-ташка з Шестовиці
Чернігівські печатки з Радомишльського музею
До другої річниці оборони Чернігівщини